Дорогі в Христі, радо вітаємо Вас у Підгірцях. Кожну справу слід розпочинати з молитви, а тому відвідини с.Підгірці слід розпочати з величної святині, що заворожує душу і тіло – храму Воздвиження Чесного Хреста і св.Йосифа (Обручника).
Колись це була родинна каплиця господарів замку побудована 1752-1766 завдяки фундації і при особистій участі гетьмана Вацлава Жевуського, а сьогодні це діюча парафіяльна церква у якій регулярно відбуваються богослужіння та моляться, вінчаються закохані пари та хрестять своїх діток молоді подружжя. В цьому храмі є ікона святого Сімейства або як ще її називають - св. Родина (Господь Ісус Христос, Пресвята Богородиця і св.Йосип Обручник), а тому в нашому храмі часто моляться молоді пари які бажають одружитися, сім’ї за свої родини та дітей, подружжя моляться про дар дітонародження та злагоду в сім’ях. Зрештою Святе Сімейство викарбуване на стінах цього храму в скульптурах та написах і це відчувається серцем коли молишся.
Храм Воздвиження Чесного Хреста і Святого Йосифа (Обручника) було збудовано в 1752-1766 роках на замовлення Вацлава Жевуського, коронного гетьмана Речі Посполитої, який, за деякими даними, і був автором проекту. Він був задуманий як копія Базиліки Суперги, барокової усипальниці, що була зведена в Турині, Італії в 1717-1731 роках.
Архітектором виступив італієць Кароль Романус. Церква мурована з цегли, діаметром в 12 і висотою в 27 метрів. На портик з 14 колонами коринфського ордеру вгорі встановлено 7 скульптур (одну з них, св. Ігнатія Лойоли, втрачено): Архангела Рафаїла, Богоматері, святих Петра, Вацлава, Онуфрія, Анни та Йосипа. Скульпторами були Севастян Фесінгер і Юзеф Леблас (ймовірно, обидва чехи, хоча, можливо, що Леблас був французом). Контракт на їхнє виготовлення був підписаний в 1762 році з вказівкою Жевуського, щоб вони відповідали класичному стилю, в якому був збудований храм.
Від Підгорецького замку до церкви була прокладена дорога, з двох боків якої в давнину височіли симетричні акуратно підстрижені дерева — частина ансамблю французького парку, що оточував маєток. Такі дві зелені стіни, вдалині яких було помітно храм, створювали відчуття величі та спокою, коли перехожий крокував до нього.
Інтер'єр храму — робота колективна. Частини біля вівтаря в 1765-1766 вималював литовський художник Лукаш Смуглевич з сином Антонієм. Пізніше роботу продовжили жовківські майстри Дем'ян, Войцех, Констянтин і Микола, львів'яни Гургилевич та Витанецький. Під 1765 роком були ще записані два василіянські художники, одним з яких, можливо, був Яків Гловацький. Різьблені та столярні вироби виконав Мартин Твардовський з Микулинців, двері - столяр з Олеська Амброзій Пньовський.
Стіни також прикрашав пишний портрет Вацлава Жевуського і таблиці епітафії з сірого мармуру Олександра Любомирського (1804) та Розалії Любомирської з роду Хоткевичів (1794). Розалія була однією з улюблених фрейлін французької королеви Марії Антуанетти, і померла на гільйотині разом з нею на Гревській площі в Парижі. Неподалік знаходиться неоренесансова біла мармурова епітафія Леона Жевуського 1869 р. На честь зведення костелу була виготовлена пам'ятна таблиця з рожевого мармуру, датована 1763 роком.
З 1861 року, коли власником підгорецьких володінь був магнат Леон Жевуський, храм став парафіяльним.
В часи II Світової війни його було обстріляно, одну зі статуй пошкоджено артилерійським снарядом. В 1945 церкву закрили. В 70-тих її вразило блискавкою в купол, через що з'явилась велика дірка, яку в 1976-1979 під час часткових реставраційних робіт під керівництвом архітектора І. Старосольського залатали, проте всередині в стіні все ж лишилася велика тріщина. На разі храму необхідна обширна реставрація, якій завадить брак коштів.
З 2013 року в храмі молиться громада Української Греко-Католицької Церкви яка має запокровителя священномученика Миколая Чарнецького і новомучеників УГКЦ, а з 2014 сюди передані Владикою Михаїлом Колтуном мощі святого, які зберігаються у храмі і досі.
Блаженний Миколай Чарнецький жив у 1884-1959 рр., був єпископом, редемптористом, професором Духовної семінарії в Івано-Франківську, настоятелем кількох монастирів на Волині. В радянські часи пробув понад 10 років в таборах. За посередництвом молитви до нього було зафіксовано багато чуд в наші часи, коли безнадійно хворі, яким ніщо не допомагало, видужували або навіть в стані клінічної смерті повертались до життя. Перше чудо трапилося ще в радянські часи, коли паралізована жінка після молитви біля могили Кир Миколая на Личавському цвинтарі почала ходити. Після цього відбувся цілий ряд інших чудесних оздоровлень, що продовжують поповнюватися і до нині.
Джерела:
Унікальний храм XVII ст. Поблизу відомого Підгорецького замку потребує термінової реставрації, Релігійно-інформаційна служба України RISU
Підгорецький замок, М. Возницький / «Час і події», номер № 2010-12
Львівське середовище скульпторів середини XVII ст., Лильо О. М.
Костел святого Йосипа (1752-66 рр.), Старовинні церкви, костели, синагоги, монастирі України
Велике духовне свято відбулося в Підгірцях, Християнський портал “Кіріос”
Лігво Білої Пані, Іван Бондарев, Івано-Франківський обласний тижневик “Репортер”
Костел Воздвиження Чесного Хреста та Святого Йосифа, Роман Ковальов
Життя блаженного священномученика Миколая Чарнецького, Свята Традиція Української Греко-Католицької Церкви
Подгорецкий замок в селе Подгорцы, Замки, крепости и оборонные храмы Украины
Розалія з Чорнобиля, Ганна Черкаська, Українська історія
Замок в Підгірцях був зведений для Олександра Конєцпольського в 1637-1640 роках.
Від Конєцпольських Підгірці перейшли до Собєських, Жевуських, та врешті до Сангушків. Варто зазначити, що від початку існування замку в ньому знаходилася каплиця, що містилася в фронтовій частині центрального ризаліту.
Правдоподібно коло року 1745 датуються перші проекти побудови окремого храму. Власне в цьому році різьбяр Юзеф Леблас виконав фігури Святих Антонія і Онуфрія, які правдоподібно є тими самими, що існують досі.
Сама святиня (храм Воздвиження Чесного Хреста і Святого Йосифа) збудовано в роках 1752-1766 завдяки фундації і при особистій участі гетьмана Вацлава Жевуського.
Інтер'єр костелу цілісний, без архітектурних поділів, проте їх роль виконують стінописи. На осі навпроти входу знаходиться висока вівтарна ніша з півциркульним завершенням.
Вікна ротонди на двох ярусах завершуються півкругами, а на другому ярусі з фронтальної сторони мають обрамлення з орнаментами рокайль та головками.
По осі навпроти вівтаря на місці нижчого вікна знаходиться відповідна до його форми ніша. На висоті першого ярусу вікон інтер'єр оббігає галерея на кам'яних рококових консолях, з дерев'яною різьбленою балюстрадою. По боках вівтарної ніші знаходяться входи, що ведуть до захристії та інших приміщень прибудови. Портали цих входів взяті в прямокутні кам'яні обрамлення. На порогах написи — WACLAW Y ANNA Z LUBOMIRSKICH RZEWUSCY W.K.H.P.K.F.F.R.P. 1793. Розміщання цього напису на порогах – не випадкове, в такий спосіб Врацлав і Анна виявили свою покору, бажаючи щоб люди які моляться в храмі немовби ступали по них.
Багатий художній вистрій інтер'єру є роботою колективною. Частини поблизу вівтаря в роках 1765-1766 вималював Лукаш Смуглевич з сином Антонієм, які потрапили до Підгірців правдоподібно завдяки посередництву Шимона Чеховіча. Відповідно до цього шаблону роботи продовжували жовківські художники Дем'ян, Войцех, Константин та Микола, а також ще двоє львів’ян: Гургилевич та Витанецький. Під роком 1765 занотовані також два художники василіянські, одним з них, можливо був Якуб Гловацький (Jakub Głowacki).
Предмети столярні та різьблені (розп'яття, капітелій пілястр, амвон, скиніт(табернакулум), сповідальні, лави, рами образів, свічники, галерея хорів) виконав 1761-1765 роках Мартин Твардовський з Микулинців, двері - столяр з Олеська Амброзій Пньовський.
Стінописи інтер'єру були виконані в 1765-1766 роках. На нижньому ярусі ілюзіоністично зображені портали, між якими розміщено гірлянди. На другому ярусі ілюзіоністично зображені іонічні пілястри та колони на тлі площин, що імітують червоний мармур, з золотими капітелями, що несуть ілюзіоністичний антаблемент. Вівтарна ніша вирізнена колонами та трикутним фронтом. На третьому ярусі блакитні коринфські пілястри. Архітектурні дзеркала заповнені панелями, що містять зображення фігуральні та орнаментальні. Над вівтарною нішею міститься трикутник з єврейським написом Ягве та написом ITE AD JOSEPH. Над входом – картуш, підтримуваний путті з ордером білого орла та булавою гетьманською з написом [BEJNE DIXIT |[QUE] DOMINUS | DOMUI PRO|PTER IO|SEPH | Gen. XLI, вище нього картуш з написом DEDISTI MIHI | CLYPEUM SALUTIS | Reg. II.XXI. Над вікнами – погруддя Матері Божої, св. Йосипа, око провидіння, а також персоніфікація головних чеснот, над ними – путті. На галереї напис ERECTUM ET DECORA|TUM ANNO DOMINI | 1763. Інтер’єр купола поділений на 8 секторів, що містять медальйони з зображеннями Авраама, Якова, Давида, Соломона, Менасеса, Йосипа та Ісаака.
Позаду храму є прибудова яка має три приміщення: західне (захристія) сполучене з костелом, середнє містить сходову клітку, а східне (скарбниця) має вихід назовні. В крайніх приміщеннях склепіння хрестові, а в середньому – сплюснуті. Сходи на другий поверх кам’яні, двомаршеві. На другому поверсі аналогічний уклад, що й на першому. Крайні приміщення сполучені з галереєю ротонди.
На хорах храму, з північної його сторони, є гвинтові сходи які ведуть на великий його купол. Ці сходи безпосередньо розміщені в товщині муру, а вийшовши на купол, до слова кажучи ,відкривається чудовий краєвид на Підгорецький замок і довколишні пейзажі.
Крім образів в храмі був і пишний портрет замовника споруди - Вацлава Жевуського. На стінах храму - таблиці епітафії Олександра Любомирського та Розалії з Хоткевичів Любомирської ( з сірого мармуру; помер у 1804 р, Розалія померла на гільйотині в Парижі, на Гревській площі у 1794 році разом з французькою королевою Марією Антуанеттою - а її шестирічна донька в той час була ув’язнена в Бастилії. Неоренесансова біла мармурова епітафія Леона Жевуського ( з медальйоном і написом «трьох гетьманів потомок»; 1869 р). Є також пам’ятна таблиця на честь зведення костелу з рожевого мармуру датована 1763 р.
Храм є мурований з цегли у формі ротонди (круга) і його висота сягає 27 метрів. Купол святині складається із двох частин: великого – напівсферичного і маленького - сигнатурки з ліхтарем.
Фасадна сторона храму є ширшою за саму ротонду і являє собою 14-колонний портик (8 колон в першому та 6 в другому ряду), а з півдня до ротонди прибудовані прилеглі приміщення.
Портик величає напис: IN CULTUM DOMINI DEI NOSTRI EXODI X (в перекладі означає: НА СЛАВУ ГОСПОДА БОГА НАШОГО), на фронтоні гієрограми Христа, Матері Божої і св. Йосипа. В 1762 році Себастіан Фесінгер підписав договір на виконання 6-ти з 8-ми кам’яних фігур, що вінчають фасад: архангел Рафаїл, св. Ігнатій Лойола (фігуру Лойоли втрачено), св. Петро, невідома свята (брак атрибуту), св. Йосип, св. Анна з малою Матір’ю Божою, св. Вацлав і св. Онуфрій.
Портал головного входу прямокутний, профільований, з профільованим дугоподібним сандриком з написом IESUS MARIA IOSEPH під ним; на порозі напис такий самий, як на порогах всередині храму: WACLAW Y ANNA Z LUBOMIRSKICH RZEWUSCY W.K.H.P.K.F.F.R.P. 1793. Над порталом – панель в обрамленні з мотивами рокайль, а над нею подібна дерев’яна рама.